ПЕРШІ ДНІ У ШКОЛІ                                                                                                                                                         

 Отже, на календарі 31 серпня, шкільна форма і біла парадна сорочка-блуза відпрасовані, квіти куплені, портфель зібраний. Що ще можна зробити для того, щоб допомогти майбутньому першокласникові? Перший місяць у школі психологи називають періодом гострої адаптації. У цей час дитина намагається зрозуміти, що таке школа, і визначити, де її місце в шкільному житті. Упродовж наступних двох—трьох місяців починають формуватися перші шкільні звички, уявлення про себе як про успішного або неуспішного учня. Досвідчені мами радять батькам майбутніх першокласників і першокласниць, якщо є така можливість, узяти відпустку у вересні. Коли дитина знає, що мама вдома, «під боком», це допоможе їй швидше і легше адаптуватися до шкільного життя. Але навіть якщо ви ходитимете на роботу, ви все ж можете зробити дуже багато.

   БЕЗПЕКА І КОМФОРТ                                                                                                                                                                    

Перевірте ще раз, що ваша дитина без зайвих зусиль може впоратися зі своїм одягом і взуттям, дістане підручники й зошити з портфеля та укладе їх назад, що вона знає, в якому класі навчається, як звати вчительку, знає, за яким номером телефону можна розшукати вас, знає, що вам і вчительці можна розповісти про все, що її турбує або лякає. Усі ці дрібниці допоможуть їй почуватися впевненіше в перші шкільні дні та краще адаптуватися в школі. Не полінуйтеся завітати до медичного кабінету, подивіться картку дитини і переконайтеся, що там є вся необхідна інформація, зокрема (якщо це необхідно) про наявність алергії та про те, що вашій дитині не можна проводити щеплення і проби Манту без вашої особистої згоди. Дитина в цьому випадку також повинна знати, що не можна дозволяти робити собі уколи, потрібно вимагати, щоб зателефонували мамі. Приблизно за тиждень тактовно поцікавтеся у дитини, чи здатна вона впоратися в їдальні, чи зручно їй ходити в туалет. Першокласник, син моєї знайомій, мужньо терпів упродовж 4 годин, а потім, коли за ним приходила мама прожогом біг під найближчий кущик. Виявилось, що на поверсі один туалет для хлопчиків і дівчаток, і останні постійно дратували хлопчиків, без попередження заглядали у двері тощо. Син моєї знайомої був вихований «за традиційними правилами» і просто не міг спорожняти сечовий міхур у такій нервовій обстановці. У результаті вчителька стала відпускати охочих поодинці за 5 хвилин до початку перерви. Варто також заздалегідь перевірити меблі в класі — ламані краї та цвяхи зустрічаються дуже часто, вони можуть пошкодити одяг і подряпати дитину. Якщо відсутня можливість змінити парти, можна хоч би підновляти їх, обклеївши самоклеївальним матеріалом. Зверніть також увагу на висоту парти, за якою сидить ваша дитина, адже вона проводитиме за партою не менш ніж 4 годин на день і це може суттєво позначитися на її поставі. Нагадую, що відповідно до санітарних норм для дитини, яка на зріст від 120 до 129 см, стіл повинен бути заввишки 59 см, якщо зріст від 130 до 139 см — 62 см, якщо зріст від 140 до 149 см — 68 см, а різниця між висотою столу і стільця має становити від 21 до 27 см. У деяких класах вчителі замовляють 12-літрові каністри з питною водою, що мають спеціальний кран, і в учнів під час перерви завжди є можливість напитися. Це дуже добре, тому що в спекотні дні діти буквально «дуріють» від спраги і не можуть нормально навчатися. Якщо такої можливості немає, запитайте в дитини, чи не потрібно їй давати із собою пляшку мінеральної води. Перевірте також, щоб у класі був рулон туалетного паперу і паперові рушники, а також примітивна аптечка: перекис водню, стерильні серветки, пластир.

КИШЕНЬКОВІ ГРОШІ                                                                                                                                                                       

 Чи давати дитині із собою гроші? Це питання доцільно порушувати завчасно на батьківських зборах: якщо більшість батьків вашого класу збираються давати своїм дітям гроші, вашій дитині вони теж стануть у нагоді. Мені найбільше подобається така система: дитині у понеділок дається невелика сума на кишенькові витрати на весь тиждень. Якщо дитина витрачає цю суму того ж дня, більше вона цього тижня грошей не одержує. Це привчає її свідомо ставитися до своїх фінансів, стежити за тим, за якою ціною вона купує солодощі в шкільному буфеті, рахувати здачу, погоджувати бажання й можливості. Але ви також можете давати дитині щодня певну суму, якщо вам так зручніше. Якщо ж ви всі разом домовитеся не давати грошей, отже, в їдальні буде більше порядку, а в кишенях вашої дитини менше цукерок сумнівного походження. Проте навіть у цьому випадку подумайте про те, щоб познайомити дитину з грошима, інакше вона може потрапити в халепу. Так одна моя знайома дала дочці-першокласниці гроші для того, щоб та віддала їх учителеві за сніданки на весь тиждень. Замість цього дівчинка помінялася з подругою — віддала всю суму за дві цукерки. Пізніше з'ясувалося, що обидві дівчинки й гадки не мали, якою є цінність грошей, — мами вважали, що дітям ще зарано замислюватися про такі речі. У цієї історії є ще одна мораль: якщо вам необхідно давати гроші на сніданки та обіди або на потреби класу, краще за все віддавати їх учителеві або представникові батьківського комітету з рук у руки, а не передавати з дитиною — так буде значно менше труднощів і непорозумінь.

 РЕЖИМ 
Чому дитині важко дотримуватись режиму? Тому що часто режим не допомагає, а заважає малюкові жити і навчатися. Щоб цього не трапилося, режим потрібно складати «постфактум» — тобто спочатку визначити, о котрій годині ваша дитина зазвичай прокидається, снідає, обідає, гуляє, а потім зафіксувати цей режим і дотримуватись його. Для школяра завдання виглядає простішим — адже першу половину дня він проводить у школі, де все підпорядковано регламенту. Якщо він ходить до групи продовженого дня, то й зовсім з'являється вдома о 18—19 годині. Та все ж деякі режимні моменти не завадять. Проте не перетворюйте режим на догму. Є заняття, які дуже важливо починати у відповідний час (уранішній підйом, початок уроків, відхід до сну), хоч і тут коливання в 10—15 хвилин цілком припустимі. Але щодо прогулянки, обіду, вечері, вечірніх ігор та ін., у вас і дитини завжди зберігається вибір. Можна відмовитися від прогулянки, можна поміняти місцями прогулянку та обід, можна повечеряти у той час, коли вам найзручніше. Нехай режим буде вам помічником, а не суворим наглядачем.

СОН                                                                                                                                                                                                   

  Вище я вже писала, що немає жодної необхідності мучити дитину влітку, — режим можна налагодити і у вересні. Зараз я спробую описати, як це зробити. Перш за все, необхідно з'ясувати, чому дитина довго не засинає. Багато дітей не можуть заснути саме тому, що дуже втомлені. Особливе це стосується дітей з «активним темпераментом» — холериків і сангвініків. Наприкінці дня вони перезбуджені від нових вражень і ніяк не можуть «загальмувати». їм потрібен час. Тому якщо ви хочете, щоб дитина заснула о 22-й годині, починайте її укладати о 21-й годині, а, можливо, навіть о 20-й годині (дітям з різним темпераментом потрібен різний час для того, щоб заспокоїтися). Якщо дитина тільки-но розігралася, а ви скомандуєте: «Спати!», то, швидше за все, вона засне в сльозах години за три. Тому заздалегідь зверніть її увагу на години і скажіть, скільки хвилин у неї залишилося на гру. Можна придумати який-небудь особливий знак: наприклад, на ліжку дитини з'являється кольорова стрічка — це означає, що ліжечко вже «готове» й «чекає». Можна поставити на стіл тепле молоко з печивом — у дитини буде стимул швидше закінчити гру, а тепле молоко «навіє» на неї сонливість. Не обривайте гру «на півслові», дайте дитині завершити «ігровий епізод», інакше вона думатиме тільки про нескінчену гру і засне насилу. Пам'ятайте — у нас є хороший запас часу. Поки дитина готується до сну, відчиніть кватирку в її спальні — хай в кімнаті буде більше кисню. (Якщо ваша дитина може спати при відчиненій кватирці — чудово, якщо ні — просто добре провітрюйте кімнату). Дитина чистить зуби, приймає теплий душ (вода чудово знімає напруження), надягає піжаму і лягає в ліжко. І знову не поспішайте та не квапте її, дайте пововтузитися, влаштуватися, можливо, трохи пограти з улюбленою м'якою іграшкою. Мій син часто просить дозволу помалювати, лежачи в ліжку. Досвід переконує, що краще дозволити. Дитина «випліскує» на папір фантазії, що бентежать її уяву, і звільняється від них. Час перед сном чудово підходить для читання казок. Усі педагоги радять батькам якомога більше читати вголос, навіть якщо дитина вже вміє читати, — вона чує грамотне, виразне мовлення, має зразок для наслідування і, крім того, відчуває емоційний зв'язок із батьками — нібито вони разом беруть участь у загальній пригоді. Добре також послухати перед сном класичну музику — вона і заспокоює, і повертає втрачену гармонію. Ви гасите світло (залишаєте нічник, якщо дитина боїться темряви), і малюк тихо поринає в сон. Коли дитина вже задрімала, скажіть їй декілька добрих слів — на цій стадії сну вони діятимуть як гіпнотичне навіювання: «Ти найулюбленіший. Ти дуже розумний. Ти сильний і здоровий. Ти легко навчаєшся. Завтра у тебе буде хороший день». Дитина повинна спати не менш ніж 10 годин. Зазвичай, якщо вона висипається за 7—8 годин, не потрібно примушувати її спати більше. Та все ж більшості дітей необхідно не менш ніж 10 годин, щоб відновити свої сили.

ПІДЙОМ                                                                                                                                                                         

    Будіть дитину із таким розрахунком, щоб у неї була можли¬вість хвилин десять полежати в ліжку. Як м'яко і ненав'язливо розбудити дитину? Порадьтеся з нею. Наприклад, мій син просив, щоб я будила його музичною іграшкою-поросям, яке примовляло: «Рох-рох-рох, хочу гуляти!» Можна ввімкнути мультик по телевізору або на відео, можна — улюблену пісеньку, можна «подати в ліжко»... ні не каву, а змочений теплою водою рушничок, щоб дитина протерла обличчя та розтерла шию і плечі, — за допомогою цього нехитрого прийому ми поліпшуємо кровообіг у ділянці голови й допомагаємо мозку прокинутися. Узимку дуже добрим засобом, що допомагає розбудити дитину, є годівниця за вікном. Щоранку на неї прилітають птахи, і, спостерігаючи за ними, дитина «заряджається» їхньою енергією. Час від часу слід змінювати прийоми та засоби, що допомагають дитині прокидатися, — навіть найулюбленішу мелодію можна зненавидіти, якщо слухати її щоранку.

СНІДАНОК                                                                                                                                                                                     

     Що дати дитині на сніданок? Бажано, щоб сніданок був гарячим і ситим. Дієтологи вважають, що в ідеалі сніданок повинен складатися з каш, вершкового масла, сиру, солодкого чаю, молока або кисломолочних продуктів. Зазвичай, багато дітей не хочуть їсти вранці — це не страшно. Нехай це буде блюдечко каші (буквально 3—4 ложки) з ложкою варення або гарячий бутерброд із сиром, або йогурт, банан і пів чашки теплого молока. Словом, щось, що створить необхідний запас «важких» вуглеводів, який допоможе дитині протриматися до шкільного сніданку. Небажані вранці: здоба, печиво і, як не дивно, такі популярні сухі сніданки. Усі ці продукти містять «легкі» вуглеводи, які швидко насичують мозок дитини глюкозою, викликають приплив енергії, але так само швидко «йдуть» із крові, залишаючи малюка без сил. Якщо і споживати їх вранці, то не щодня і не в поєднанні з «важкими» вуглеводами — крупами і чорним хлібом. Також небажані вранці шоколад, кава, ковбаси, цукерки і напої, що містять велику кількість штучних підсолоджувачів, ароматизаторів тощо. Такі продукти часто викликають надмірне збудження і практично позбавляють дитину можливості продуктивно працювати на уроці. Якщо вам зручніше готувати вранці розчинну кашу, то краще обрати каші для дітей першого року життя, що не містять великої кількості цукру і штучних підсолоджувачів.

ДОРОГА ДО ШКОЛИ                                                                                                                                                        

    Отже, настав час вирушати до школи. Швидше за все і ви, і дитина так до кінця і не прокинулися, і будь-яка дрібниця може вивести вас із рівноваги. І все-таки зціпіть зуби та намагайтеся не виховувати дитину дорогою до школи і в шкільній роздягальні, інакше вона перейматиметься через вашу догану замість того, щоб стежити за розповіддю вчителя. Максимум, що можна зробити, — стисло нагадати їй основні правила, про які вона найчастіше забуває: «Пам'ятай, що потрібно піднімати руку, якщо хочеш щось запитати» або: «Намагайся не штовхатися на перерві». Але найкраще просто поцілувати дитину і ще разок сказати їй, як ви її любите.

ВІДПОЧИНОК                                                                                                                                                                           

Після обіду не саджайте дитину за уроки. Дайте їй ще як мінімум годину на те, щоб відпочити та оговтатися. Добре, якщо дитина проведе цю годину не біля телевізора, а граючи. Деякі ігри допомагають зняти напруження. Це перш за все ігри з водою (наберіть воду у ванну і пускайте кораблики або ловіть рибу «сіткою» — поліетиленовим пакетом або шапочкою для купання), ліплення, малювання в крупі (насипте у блюдце трохи гречки і покажіть дитині, як малювати пальцем). Якщо дитина сердита на однокласників або вчительку, допоможіть їй виплеснути агресію. Можна запропонувати дитині рвати кольоровий папір, щоб потім зробити аплікацію. Можна побитися подушками або пострибати через диванні валики. Можна запропонувати дитині стати цирковою конячкою і трішки побрикатися, а потім красиво погарцювати по арені. Не забувайте також про універсальні «поліпшувачі настрою» — повітряні кульки і мильні бульки.

УРОКИ                                                                                                                                                                                                

  У перші дні малюків прагнуть не перевантажувати уроками і домашні завдання мають ігровий характер: щось розфарбувати, домальовувати, придумати розповідь тощо. Проте у батьків є чудова можливість виробити ритуал, який дуже допоможе дітям упродовж подальших декількох років, а можливо, і всього життя. На відміну від порядку в домі, який потрібно постійно підтримувати, порядок у голові можна навести раз і назавжди. І найкраще це зробити в дитинстві, точніше, в перші шкільні роки. Старший дошкільний вік — особливий. У дітей завершується «ігровий період» і починається «період пізнання». Тобто діти ще багато та захоплено грають, активно розвиваючи творчі здібності, але при цьому помалу вчаться працювати, не просто запам'ятовуючи нове, але й активно здобуваючи та систематизуючи знання. Тому навички і вміння, що здобуваються в цьому віці, і надалі вірно служать своєму володареві. Мені дуже сподобалися слова однієї мами. Відповідаючи на запитання, що б вона зробила по-іншому, якби знову віддавала дитину до першого класу, вона сказала: «Я б виявила більш серйозне і відповідальне ставлення щодо виконання домашнього завдання в перші шкільні місяці. Спочатку вони були легкі — і ми робили їх увечері, після великої осінньої прогулянки, ніби мимохіть, потім, у жовтні, я виїхала на 2 місяці у відрядження, і бабуся теж не змогла організувати дисципліноване виконання завдань. Напевно, тому моя дочка й досі дуже легковажно ставиться до навчання і часто отримує погані оцінки через неакуратність та неуважність».

ВЕЧІР                                                                                                                                                                                                

 До сну залишилося 3—4 години. Їх можна провести як завгодно. Можна ще раз погуляти, можна дати дитині можливість погратися, можна пограти всім разом — в лото або будь-яку іншу настільну гру, можна подивитися телевізор (30—40 хвилин). Я не належу до тих батьків, які вважають, що телевізор псує дітей. Просто не полінуйтеся переглянути програму та обрати передачу, що підходить для вашої дитини.  На вечерю добре дати дитині щось із молочних продуктів, фрукти тощо. Пити найкраще молоко або сік, але не каву, не какао і не міцний чай. Потім душ, казка на ніч і спокійний сон. Приблизно таким має бути режим дитини в навчальні дні. Раджу вам не наполягати на дотриманні режиму у вихідні дні — суботу та неділю — дайте дитині час для того, щоб оговтатися. У п'ятницю та у суботу ввечері можна дозволити дитині лягти дещо пізніше. І найголовніша порада: не переймайтеся, якщо щось пішло не так, якщо ваша дитина заснула пізніше, ніж ви розраховували, прокинулася «не в настрої», погано поводилася в школі, погано їла, погано робила уроки. Ідеальне життя можливе тільки на сторінках книг. У вас попереду ще багато днів, щоб зробити ваше життя кращим.

ЩО БУЛО В ШКОЛІ?                                                                                                                                                   

  Зазвичай, вам хочеться дізнатися якнайшвидше тау всіх подро-бицях, що з вашою дитиною відбувалося в школі. Та все ж таки не поспішайте починати інквізиційний допит. У період гострої адаптації школяр ще не повною мірою не розуміє, що з ним відбувається, що важливо, а що не важливо. Мій син у перші дні на запитання: «Що було в школі?» відповідав: «Урок — перерва, урок — сніданок, урок — перерва, урок — обід». Далі йшов докладний опис меню сніданку і обіду. (Він не ходив до дитячого садка, тому харчування в громадській їдальні так уразило його уяву.) Не поспішайте наводити в голові дитини порядок «залізною рукою», не кажіть їй, що в школі необхідно думати про знання, а не про їдальню, — дайте дитині час, і вона сама розставить пріоритети. Можливо, у вихідні дитина захоче пограти в школу. Обов'язково пограйте з нею — ви чимало дізнаєтеся про те, що відбувається на уроках та на перерві. Дещо в розповідях вашої дитини може викликати у вас зане-покоєння. Проте не панікуйте і не приймайте скороспішних рішень. Намагайтеся з'ясувати, що відбулося насправді. Якщо дитина говорить: «Мене вдарив хлопчик», може йтися про те, що хлопчик випадково штовхнув її, пробігаючи по коридору. Якщо ж дитина розповідає: «Я позичив старшокласникові гроші», може йтися про здирство. У першому випадку робити взагалі нічого не потрібно, в другому варто негайно поговорити з учителем — такі випадки необхідно припиняти якомога раніше. Головний критерій для вас — бажання дитини ходити до школи. Якщо вона, незважаючи на свої страшні історії («У класі всі б'ються!», «Учитель такий суворий!»), ходить туди із задоволенням, отже, вона самотужки може впоратися з ситуацією. Якщо ж дитина плаче і шукає привід для того, щоб залишитися удома, — варто розібратися в тому, що відбувається.

ОЦІНКИ                                                                                                                                                                 

 Першокласникам зазвичай не ставлять оцінок. Проте більшість учителів без оцінок почувається «незатишно», і вони придумують свої способи — починають малювати в зошитах учнів прапорці, зірочки і хмаринки, видають за правильні відповіді картки із зображеннями звіряток тощо. Діти дуже швидко розгадують цю хитрість і починають називати зірочки п'ятірками, прапорці четвірками, а хмаринки — трійками. Тому дуже важливо в перші ж дні сформувати і в себе, і в дитини правильне ставлення до шкільних оцінок. Починати варто із себе, тому що багато батьків, не усвідомлюючи цього, сприймають оцінку, що дитина одержала в школі, як оцінку їхньої батьківської успішності. Таким чином дитина відчуває потрійне навантаження: вона повинна догодити вчителеві, підтримати власну самооцінку і заразом подбати про самооцінку батьків. Це — найкоротший шлях до неврозу. Як правило, коли наша дитина йде до школи, ми самі згадуємо свої шкільні роки. Якщо у той час батьки не зуміли нас підтримати і правильно зорієнтувати, ми можемо «по ланцюжку» калічити життя власної дитини. Я нітрохи не перебільшую, коли кажу про скалічене життя. Мені неодноразово доводилося зустрічати чоловіків і жінок, які і в тридцять років поводилися так, нібито відповідають на уроці перед суворим і несправедливим учителем, а батьки вдома з нетерпінням чекають можливості переглянути їхній щоденник. Якщо дитину виховують як «відмінника» або «відмінницю», якщо її хвалять тільки за успіхи та ставляться до кожної її помилки як до серйозної провини, вона зростає зі страшним переконанням: «Якщо я не робитиму все краще за всіх, мене перестануть любити». Інколи батьки тиснуть на дитину з любов'ю: «Ти моя чудова, розумна, така талановита дівчинка! Я тебе так обожнюю, ти — моє світло в житті!» І все ж в глибині душі дитина відчуває страх — а що, як вона виявиться зовсім не такою чудовою і талановитою? Чи витримає це материнське серце? Страх такий сильний, що «з переляку» така людина може багато чого досягнути в житті. Погано одне — вона постійно відчуватиме напруження, боятиметься, що кожна наступна секунда, кожне наступне рішення може виявитися фатальним. Адже варто при¬пуститися помилки — і вона вже не ідеальна, а отже, втратила право на любов. Жити поряд із такою людиною незатишно. А її діти, у свою чергу, відчувають, що їх люблять, тільки поки вони працюють на батьківську самооцінку: добре навчаються, не б'ються, не брудняться. Головні болі, болі в шлунку і кишечнику, безсоння, синдром хронічної втоми у дорослих, порушення сну та апетиту, погана успішність, підвищена агресивність або, навпаки, нав'язливі страхи, заїкання, тики, нетримання сечі у дітей — все це симптоми такого сімейного неблагополуччя. Захищаючись від батьківського тиску, діти деколи перетворюють себе на «двієчників»: погано навчаються, зв'язуються з поганою компанією, вживають алкоголь, наркотики. їм хочеться, щоб дуже вимогливий батько швидше розчарувався у них і махнув на них рукою, тоді вони зможуть жити своїм життям. Але у будь-якому випадку вони живуть не своїм життям, і часто до скону продовжують німу суперечку зі своїми занадто вимогливими батьками.

Отже, що потрібно пам'ятати про шкільні оцінки.                                                                                                              

   1. Що в першому класі їх взагалі не повинно бути.                                                                                                        

2. Що оцінюється завдання, а не дитина. Не говоріть дитині: «Ти — відмінник» або «Ти — двієчник». Говоріть: «Це завдання ти виконав на відмінно» або «Це завдання заслуговує тільки на задовільної оцінки».                                                                                                                                                                

3. Що дитина для того й ходить до школи, щоб припускатися помилок, а потім їх виправляти. Якби вона від самого початку не припускалася помилок, отже, їй немає чого навчатися. Тому ставтеся до помилок як до друзів — вони свідчать про те, чого ви ще не знаєте, над чим потрібно попрацювати. Хваліть дитину за знайдені та виправлені помилки. Хваліть її, якщо вона більше не повторює помилок, а якщо повторює, м'яко нагадайте їй: «Подивися на це слово в твоєму зошиті. Воно тобі нічого не підказує? Мені здається, воно хоче виглядати інакше».                                                        

4. Що безглуздо «мірятися» оцінками з іншими дітьми і батьками. Не виховуйте з дитини «відмінника за будь-яку ціну», бережіть її та свої нерви. Для себе я сформулювала таке правило: «Не обов'язково робити краще за всіх, достатньо просто зробити добре». Можливо, ви теж захочете узяти його на озброєння.                                                                                                                                  

5. Що у вас попереду ще дуже багато часу. Я знаю чимало гідних людей, які в початковій школі навчалися не успішно, а потім закінчували інститути з червоним дипломом і блискуче захищали дисертації. Вірте в свою дитину, не засуджуйте її до «неуспішності» після першої ж незадовільної оцінки (і навіть після десятої).                                                                                                                                   6. Що велика кількість незадовільних оцінок свідчить про те, що в навчанні вашої дитини існує якась проблема і їй необхідно приділити увагу.                                                                                                       

7. Що ми навчаємося не задля школи, а задля життя, і найміц-ніші та корисні знання ті, що здобуті самостійно, не заради оцінки, а заради задоволення власного інтересу.

Автор: Первушина О.В.

Інформація з сайту http://teacher.at.ua